Наприкінцісічневі короткометражні здобутки :)

Почнемо не так в хронологічному як одразу з найродзинішного

Трапилося зіграти в на часі надпопулярному гамбіті Стафорда, стараннями Еріка Розена

Підсумовати цю сутичку можна зауваженням, що шах не мат іноді настільки, що завдавши його, залишається лише здатися

Гарна кінцева позиція  (на фото заголовку) тільки розвинулися, а вже кінець, просто нема як відбити загрози мату

Далі дві парочки. Почнемо з партій-близнюків "фром еназе мазе", зовсім різні дебюти і колір, однак мотив жертви фігури той самий (на ф7 та ф2), з тим самим суперником, зіграні одна за одною, малюнок гри теж схожий - фігура в піч, хаос, король гуляє, стрімка розв'язка і після неминучої втрати фігури жертва атаки складає зброю 

І зненацька теж майже одна за одною вигралися дві білими в гіперприскореному драконі, причому в такому сумнівному варіанті з ранньою вилазкою ферзя в центр. Я не знавець цього варіанту, тож тим дивніше що вдалося вкластися в два десятка ходів в обох. Малюнок теж схожий, тиск по центру і вибивається захисна опора на ф6.