Zybex9

Був же вік золотий - свіжі, проткані сонцем діброви, 

Мед приручених бджіл, золотавість сп'янілого тіла, 

Янтареві зіниці серни, що не бачили крови, 

І на вітах восковість плодів соковитих і спілих. 

Та приходить вік срібний, вік простий і ясно-тверезий.

В нього рівно всього, горя й радости, праці й забави, 

Віку мудро-буденний! Але похитнулись терези, 

Його срібні жита вже у копах лежать попілавих. 

...

...

Олег Ольжич